Роки боротьби з невидимим ворогом25 квітня 2018р., 08:30

   32 роки минуло від того часу, коли сталася одна з найбільших техногенних катастроф в історії людства, та породжені нею проблеми й дотепер хвилюють світ.
   26 квітня 1986 року за 100 кілометрів на північ від Києва сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства – аварія на Чорнобильській АЕС, яка призвела до радіоактивного опромінення великої кількості людей, забруднення води та значних територій.
   Указом Президії Верховної Ради УРСР від 29 березня 1990 року № 8985-ХІ 26 квітня проголошено «Днем Чорнобильської трагедії». У цей день у Білорусії також відзначають День Чорнобильської трагедії. У вересні 2003 року на саміті СНД було прийнято рішення оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф.
   Цього дня люди вшановують пам'ять загиблих під час трагедії, згадують про героїзм пожежників, експлуатаційного персоналу станції, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
   Саме 26 квітня 1986 року о 01:23 за київським часом на четвертому реакторі ЧАЕС під час планового вимкнення виникла неконтрольована ситуація, внаслідок якої сталися два вибухи. Їх потужність була настільки великою, що було зруйновано сталеву і свинцеву обшивки реактора, а в повітря піднялося понад 60 тонн радіоактивних матеріалів.
   Сумарна радіація викинутих у повітря ізотопів склала 50 мільйонів кюрі, що у 30-40 разів більше, ніж при вибуху ядерної бомби в Хиросимі у 1945 році.
   Наступного дня, коли у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні мала місце аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію. За офіційними даними, від вибухів і при гасінні пожежі, що тривала близько десяти днів, загинула 31 людина і понад 200 було госпіталізовано (за неофіційними - в Україні внаслідок аварії померло майже 15 тисяч людей). Лише через три тижні за допомогою кількох тисяч тонн піску, бору, свинцю, глини і людських надзусиль вдалося ізолювати реактор, який продовжував випромінювати радіацію.
   З території навколо станції було терміново переселено людей, аби врятувати їхнє життя. У радіусі 30 кілометрів від місця аварії було евакуйовано понад 100 тисяч людей. Утворилась так звана "зона відчуження", куди прибували фахівці, які направлялися для проведення робіт на аварійному блоці і довкола нього, а також військові частини. Люди працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набирав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші. Близько 240 тисяч осіб брали участь у гасінні пожеж і розчищенні та отримали високі дози радіації.
   Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986 року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним саркофагом. Його будували тисячі добровольців і мобілізованих солдатів, яких пізніше стали називати "ліквідаторами". Загальна їх кількість за всі роки становить майже 600 тисяч осіб.
   Зрештою Чорнобильську АЕС було знову введено в експлуатацію. Однак великі пожежі й аварії у 1991 та у 1996 призвели до зупинення спочатку другого, потім і першого реактора. А 15 грудня 2000 року було зупинено останній, третій реактор, і діяльність ЧАЄС як виробника електроенергії закінчилася.
   Справжня інформація про масштаби катастрофи в СРСР приховувалася від громадян. І в найбільш постраждалих областях Радянського Союзу, які тепер належать Україні, Білорусії та Росії, у перші дні після аварії не здійснювалося жодних заходів із захисту населення від радіації. Тоді ж радіоактивному опроміненню піддалися майже 8,5 млн. людей, що перевищує чисельність населення Австрії. Було забруднено 155 тис. кв. км територій, що становить майже половину загальної площі Італії. Сільгоспугіддя площею майже 52 тис. кв. км, більш ніж територія Данії, були забруднені цезієм-137 і стронцієм-90. Майже 400 тис. громадян було переселено, проте мільйон/, як і раніше, живуть в умовах, коли залишкова дія, що зберігається, створює ряд небезпечних наслідків.
   Саркофаг, побудований над четвертим енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнується. Небезпека, в разі його обвалення, в основному визначається тим, як багато радіоактивних речовин знаходиться усередині. За офіційними даними ця цифра сягає 95 % від тієї кількості, яка була на момент аварії. Якщо цей розрахунок правильний, то руйнування укриття може призвести до дуже масштабних викидів. У березні 2004 року Європейський банк реконструкцій та розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС.
   Основна функція нового саркофага полягає в обмеженні розповсюдження радіоактивних речовин, які знаходяться в об’єкті Укриття. Ця умова повинна виконуватись як за умов нормальної експлуатації, так і у разі аварії (руйнація існуючого об’єкту «Укриття»). За проектом було передбачено, що нова споруда експлуатуватиметься впродовж 100 років.
   Особливість спорудження нового саркофага полягала в тому, що він будувався на відстані 180 метрів від об’єкту «Укриття». Це дало змогу суттєво знизити опромінення персоналу, задіяного на будівництві. Для будівництва було створено спеціальний майданчик. Після завершення будівництва арки її мали насунути, застосовуючи спеціальні механізми, на існуючий об’єкт «Укриття».
   Новий саркофаг на ЧАЕС будували 3 тисячі робітників. Спорудження розпочалось у квітні 2012 року. Будівельники працювали вахтовим методом, аби не перевищити дозу допустимої радіації.
   Встановлення конфайменту було розпочате 19 листопада 2016 року. Загальна маса конструкції разом з допоміжним обладнанням — 36000 тонн. Встановлення відбувалося шляхом насування змонтованої споруди за допомогою спеціальної системи, яка складалася із 224 гідравлічних домкратів і пересувала конструкцію на 60 см за один цикл.
   29 листопада 2016 року було завершено насування арки. Завершення проекту і здача його в експлуатацію очікувалися в листопаді 2017 року, однак пізніше ця дата була перенесена на травень 2018 року, тому що компанія-підрядник Novarka не змогла вчасно завершити необхідні роботи.
   Пізніше планується розпочати підготовку до демонтажу попереднього "Укриття" і конструкцій реактора (за умови достатнього міжнародного фінансування).
Чорнобильська АЕС отримала сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції України, який засвідчує відповідність проектній документації і готовність до експлуатації огороджувального контуру нового безпечного конфайнмента.
   Будівництво нового саркофага, який розрахований на 100 років, тривало 4 роки і коштувало 2,15 млрд. доларів.
   Чорнобиль - це не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Завдяки самопожертві ліквідаторів аварія стала символом жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу й подальшого розповсюдження радіації.
   Час не загоїв чорнобильських ран, не стер у пам’яті важкі й героїчні події, імена мужніх добровольців — пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які тієї квітучої весни відправились на зустріч невідомій небезпеці, виявивши жертовність, високий патріотизм, зупиняючи ядерну катастрофу. Їхній подвиг назавжди записаний до літопису людської мужності та навічно залишиться у пам’яті українського народу.

Завідувач навчального кабінету
(інформаційних технологій) Л.В.Вовдюк